Ми з чоловіком були у торговому центрі. Я шукала собі сукню та туфлі під один захід на роботі. Чоловік зрештою втомився від моїх походів від одного магазину до іншого, тому сказав, що піде в кафе, трохи вип’є кави, доки мене чекатиме. Коли чоловік сів на крісло у кафе, то помітив, що на протилежному кріслі лежить телефон. І на нього якраз хтось дзвонив. На екрані висвітлилося «Катенька». Чоловік узяв слухавку:
-Ну ти де, я вже купила каструлю, пішли до відділу побутової хімії, часу мало. -Я у кафе, каву п’ю. Поки не вип’ю нікуди не піду, – вирішив підіграти мій чоловік і відповів так незнайомій Катеньці. -У сенсі у кафе? Що означає, доки не вип’єш? Нам дитину з садка забирати скоро, Вітя!!! І тут жінка зрозуміла, що чоловічий голос зовсім не схожий на її чоловіка . Мій чоловік пояснив їй ситуацію, можливо цей Вітя і залишив телефон у кафе, поки також чекав Катю.
Вони домовилися, що Катя підійде до кафе до третього столика. У цей момент вже і я знайшла потрібну сукню і прийшла до столика чоловіка. Раптом я побачила її – Катю. Виявилося, що Катя моя давня найкраща подруга. Ще у шкільні роки вона з батьками поїхала до іншого міста, нам було так важко прощатися. І ось нарешті через років 10 ми з нею зустрілися саме завдяки моєму чоловікові. Тепер ми з Катею не розлий вода. Разом ходимо торговими центрами, шукаємо собі цікаві речі. А наші чоловіки чекають на нас якраз у тому самому кафе, де чоловік Каті залишив телефон.