Одного разу я отримала запрошення від сваті відвідати її день народ ження у ресторані. Чесно кажучи, я не відчувала захоплення з цього приводу. Мій син одружився з баrатою дівчиною, батько якої володів власною компанією. Вони жили в особняку та володіли кількома автомобілями, а ми з чоловіком були простими людьми.
Проте ми не могли відмовитися від запрошення. Оскільки це був не ювілей, я подумала, що нам вистачить покласти в конверт тисячну купюру, як би 500 від людини. Однак, коли ми прибули в ресторан, я була вражена. Складалося відчуття, що в нас аудієнція у короля – декор, кришталь і їжа, що подається, були просто не від світу цього. Ми з чоловіком подарували їй конверт, цукерки та квіти. Втім, ми затрималися ненадовго, бо в компанії заможних людей було досить незручно,
а наш син навіть не підійшов до нас, ніби со ромлячись нашої присутності. Наступного дня син зателефонував і розбудив мене, поскаржившись на су му, яку ми поклали до конверту. Йому було со ромно: адже навіть один салат коштував дорожче. Мені стало ніяково після цієї розмови. Невже сьогодні гроші важливіші за все інше? Навряд чи сватя не розуміє, що ми небагаті і подарували суму в міру наших можливостей. Я й досі не знаю, як вибачитись перед свахою або як поговорити з сином.